Скільки ти коштуєш? Як вирахувати свою «вартість» на ринку праці?
Скільки ти коштуєш? Як вирахувати свою «вартість» на ринку праці?
«На яку зарплату ви розраховуєте?» – це запитання є одним із ключових на співбесіді. Іноді передбачуваний рівень зарплати просять вказати вже в резюме. І тут пошукач замислюється: з одного боку, не хочеться продешевити й отримувати менше, ніж колеги на аналогічній посаді, з іншого – боязно відлякати роботодавця завищеними вимогами «зі старту».
1. Промоніторте ринок
Перегляньте оголошення про вакансії і резюме колег з вашої спеціальності. Вивчіть сайти з працевлаштування. При цьому майте на увазі, що зарплата у працівників однієї і тієї ж спеціальності може відрізнятися від 10 до 60% залежно від регіону: в райцентрі, наприклад, няня для дитини може заробляти 30 гривень на годину, тоді як у столиці – вже 90 гривень.
2. Досвід роботи
Досвід роботи прямо пропорційний вашій зарплаті. Так, за кожні 5 років роботи можете сміливо додавати собі 10% до базової зарплати. Якщо ж досвіду немає взагалі – 10-20% доведеться відняти, адже роботодавець навряд чи погодиться платити вчорашньому, нехай навіть дуже здібному студенту, стільки же, скільки фахівцю з 5-річним стажем.
3. Вища освіта
Наявність диплому про вищу профільну освіту також може вплинути на зарплату, але для більшості спеціальностей диплом – само собою зрозумілий факт, і без нього на роботу вас просто не візьмуть. А ось оцінки в дипломі, так само, як і наявність наукового ступеня, навряд чи додадуть вам балів в очах роботодавця.
4. Підвищення кваліфікації
Курси, семінари, тренінги. А ось сертифікат про проходження спеціалізованих курсів знадобиться більше. За кожен сертифікат можете сміливо додавати собі 5% заробітної плати.
5. Друга вища освіта
Другу вищу освіту можливо монетизувати лише в тому випадку, якщо вона за суміжною спеціальністю. Наприклад, бухгалтер і аудитор – в цьому випадку можна розраховувати на надбавку до зарплати на 10%. А ось наявність диплома режисера-постановника масових заходів Інституту культури та мистецтв у бухгалтера навряд чи спонукатиме роботодавця додати йому зарплату.
6. Знання мов
Те ж саме стосується і знань англійської (або будь-якої іншої іноземної) мови. Безумовно, ці знання важливі й цінні, але плюс до зарплати можуть додати тільки в тому випадку, якщо вони потрібні для роботи в даній компанії.
7. Знання програм
Знання додаткових програм, наявність зв’язків і знань у суміжних професіях швидше вплинуть на підвищення зарплати надалі, ніж на її первісний рівень, однак вигідно виділять вас серед інших пошукачів.
Таким чином, дотримуючись цих порад, можна вирахувати свою вартість як фахівця на ринку праці.
І останнє: щоб отримати бажану зарплату, 5-10% завжди слід залишити «на торг», адже завдання потенційного керівника або HR-менеджера «оптимізувати» вашу зарплату, а ваше – отримати бажану суму. Тому завжди трохи завищуйте свої зарплатні очікування.
Професії майбутнього: а ви готові до нових викликів часу?
Сьогоднішній світ змінюється та розвивається надзвичайно динамічно. Протягом останнього десятиліття людство отримало величезну кількість знань та відкриттів, що докорінно змінили картину світу і повсякденного життя. Поява «штучного інтелекту», стрімкий розвиток віртуальної реальності, колосальна автоматизація робочих процесів – усе це та багато інших потужних інноваційних «фішок» призводить до появи нових видів людської діяльності та переосмислення ролі фахівця як такого на ринку праці. За прогнозами вчених-футуристів, вже за 5-10 років у світі з’являться професії, яким зараз навіть не навчають у вишах. І сьогоднішні студенти мають бути готовими до подібних викликів часу. Але яким же чином можна вже зараз формувати якісний кадровий потенціал для успішного майбутнього?
Компетентнісний підхід у навчанні – запорука успішної реалізації на ринку праці
Сьогодні не існує універсальної освіти, яка би гарантувала випускнику стовідсоткове працевлаштування та успішну кар’єру протягом багатьох років у тій чи іншій компанії. Натомість виключного значення для справжніх професіоналів набуває здатність до самоосвіти та відкритість інноваціям, що знайшли своє втілення у популярному нині гаслі «Life long learning» (навчання протягом усього життя). За цих умов головним завданням навчального закладу є формування у студентів відповідних компетенцій, які у подальшому сприятимуть оволодінню новими професіями.
Що повинен знати та вміти професіонал майбутнього?
- Працювати на межі одночасно кількох професій (вузька спеціалізація суттєво обмежує можливості якісної самореалізації)
- Обробляти великі об’єми інформації (шалений інформаційний потік потребує справжніх фахівців із використання інструментарію Big Data)
- Вміти працювати дистанційно (ефективно організувати робочий час поза межами офісу)
- Самовдосконалюватися протягом усього життя (для фахівця майбутнього є недопустимим зупинитися у своєму професійному та особистісному розвитку, навіть на тиждень!)
- Творчо мислити (виграє той, хто пропонує нестандартні рішення)
- Володіти soft skills (вміння спілкуватися, організувати свій час, розуміти емоції партнера, мати критичне мислення, бути лідером)
- Знати іноземні мови (створення світових комунікаційних майданчиків – основа успішного розвитку економіки майбутнього)
- Вміти працювати із IT-технологіями (девіз сучасного бізнесу: «Діджиталізуйся або вмирай!» демонструє необхідність використання CRM-систем у будь-якій професійній діяльності)
- Бути готовим до зміни понад десяти професій (здатність ризикувати)
Розвиток відповідних вмінь та навиків не може відбуватися в одному місці, адже є досить тривалим процесом, що відбувається протягом усього життя. Загалом становлення компетентнісного фахівця відбувається у наступних локаціях:
- Загальноосвітня школа (формування загальних компетенцій – креативності, підприємливості, математичної грамотності, володіння мовами, інформативно-цифрової компетентності і т.д.)
- Установа вищої освіти (оволодіння професійними знаннями, розвиток особистісних якостей та соціально-управлінських навиків)
- Онлайн-платформи (набуття нового професійного рівня, розвиток додаткових вмінь)
- Спеціалізовані курси (підвищення кваліфікації або оволодіння новими професіями)
Як бачимо, сучасний світ та його виклики повністю виключають стабільність та статичність, змушуючи до динамічного розвитку компетентних фахівців, відкритих до нових звершень.
Професії майбутнього: ким ви будете вже за 10 років
Якщо ти – амбіційний, талановитий і дійсно прагнеш випередити свій час, пропонуємо ознайомитися із професіями, які стануть популярними вже у найближчому майбутньому.
Менеджмент та управління
- Тайм-брокер (продаж вільного часу фрілансерів)
- Корпоративний антрополог (вивчення ринків для реалізації продукції методом безпосереднього контакту із цільовою аудиторією)
- Інноваційний менеджер (пошук та оформлення нових рішень для розвитку компанії)
- Ментор стартапів (координація запуску та реалізації проектів різного рівня масштабності)
Фінансова галузь
- Розробник персональних пенсійних планів (оцінка потенціалу та поетапне планування стратегії індивідуальних пенсійних накопичень)
- Оцінювач інтелектуального потенціалу (визначення вартості інтелектуальних здібностей людини та потенційних продуктів її творчості)
- Менеджер портфелю корпоративних венчурних фондів (пошук перспективних бізнес-ідей для інвестування капіталу)
- Проектувальник індивідуальних фінансових траекторій (планування індивідуального та сімейного бюджету клієнта)
«Царина» штучного інтелекту
- Адвокат із роботоетики (юридичні послуги щодо питання відносин людей та роботів)
- Спеціаліст із сервісного обслуговування роботів (роботи в галузі механіки, електроніки та програмування)
- Координатор спільної роботи людини та машини (ефективний розподіл завдань між людиною та роботом)
Сфера віртуального простору
- Дизайнер віртуальних світів (створення віртуальних проектів за запитом клієнта)
- Провідник у віртуальному магазині (навігація та підбір товару на великих порталах)
- Цифровий модельєр (створення ескізів на 3D-моделі тіла клієнта)
- Проектувальник віртуальних подорожей (планування маршруту, розробка програми, технічне забезпечення)
Комп’ютерні технології
- ІТ-координатор (розподіл та контроль завдань між програмістами та тестувальниками)
- Розробник моделей Big Data (програмування інструментів для обробки великої кількості даних)
- IT-проповідник (просування інформаційної продукції та digital-навчання шляхом особистісного переконання аудиторії за допомогою блогів та сторінок у соціальних мережах)
Список можна суттєво доповнювати та продовжувати щодня, але усі ці професії майбутнього нерозривно пов’язані із сучасною освітою, бо будь-який кваліфікований фахівець повинен володіти насамперед базовими знаннями. Проте для роботи «на випередження» варто вміти набагато більше, ніж твої сучасники – бути креативним, організованим, встигати скрізь і все, масштабно мислити та багато працювати.
На думку експерта у сфері інноваційної бізнес-освіти, ректора Київського інституту бізнесу та технологій Олени Яковлевої, пігулки, яку можна випити на ніч і зранку прокинутися фахівцем, не існує. Тож якщо ви прагнете не просто втриматися на плаву, але і чогось досягти, потрібно бути відкритим і готовим до постійного навчання. Адже для оволодіння професіями майбутнього потрібно ловити шалений ритм сучасного життя й активно самовдосконалюватися за його законами.
Якщо ти прагнеш бути найкращим та випередити свій час, стань відкритим до інновацій!
https://kibit.edu.ua
Пільги для осіб, які поєднують роботу і навчання
Особам які одночасно працюють і навчаються, законодавство гарантує певні пільги, що стосуються часу відпочинку, робочого часу, оплати праці тощо. Ці пільги визначені в главі 14 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).
Види пільг та їх обсяг залежить від форми навчання, виду навчального закладу та курсу перебування. Перш за все стаття 202 КЗпП зазначає, що працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
Частина 1 статті 214 КЗпП визначає, що працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад. А працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається за їхнім бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Для складання випускних іспитів їм гарантована додаткова відпустка на умовах, передбачених частиною першою ст. 214 КЗпП.
Стаття 215 КЗпП встановлює загальне правило надання працівникам оплачуваних відпусток та інших пільг.
Стаття 216 КЗпП конкретизує надання додаткових відпусток і зазначає їх у числовому виразі. Частина 1 зазначеної статті одразу вказує, що відпустки, передбачені ст. 216 КЗпП, надаються лише працівникам, які успішно навчаються в зазначених навчальних закладах.
Законодавець також диференціює тривалість додаткових оплачуваних відпусток за цілою низкою критеріїв:
а) форма навчання (вечірня, заочна);
б) рівень акредитації навчального закладу;
в) курс, на якому працівник навчається.
На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівниками, які навчаються на першому та другому курсах вищих закладів освіти:
- І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів;
- ІІІ і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 20 календарних днів;
- усіх рівнів акредитації з заочною формою навчання – щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.
На час настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівникам, які навчаються на третьому і наступних курсах вищих закладів освіти:
- І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – щорічно надається додаткова відпустка тривалістю 20 календарних днів;
- ІІІ і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – щорічно надається оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів;
- незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 40 календарних днів.
Стаття 15 Закону України «Про відпустки» доповнена новою частиною другою (в редакції Закону від 2.11.2000), відповідно до якої працівники, які здобувають другу (наступну, тобто третю також) вищу освіту в навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі підрозділи післядипломної освіти, мають право на додаткову оплачувану відпустку тієї ж тривалості, що й працівники, які навчаються на третьому і наступному курсах вищих навчальних закладів відповідних рівнів акредитації.
Надання відпусток щорічно означає, що вони повинні надаватися протягом навчального року. Ця норма прямо зазначена в частині 6 ст. 15 Закону «Про відпустки».
На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації працівники мають право на надання їм додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів.
На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю два місяці, а третього та четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.
Оскільки згідно зі ст. 17 Закону «Про освіту» планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів освіти, то вони мають право розподілу встановленої законом тривалості додаткової оплачуваної відпустки упродовж навчального року. Власник зобов’язаний надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений вищим навчальним закладом. Ненадання відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки ст. 202 КЗпП покладає на власника обов’язок створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням.
Частина 2 ст. 216 КЗпП допускає можливість встановлення законодавством для осіб, які навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах, де навчальний процес має свої особливості, іншої тривалості відпусток. Відповідно до цього Кабінет Міністрів України своєю постановою від 28 червня 1997 року № 634 затвердив Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості.
Передбачено, що крім додаткових оплачуваних відпусток, встановлених ст. 216 КЗпП і ст. 15 Закону «Про відпустки», щорічно надаються такі відпустки:
- 10 календарних днів зі збереженням заробітної плати і 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю «культура (народна художня творчість)», «музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)»;
- 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальностями «театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія)», «кіномистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-, телеоператорство)»;
- 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю «філологія (мова та література)».
Надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад (для забезпеченої наданням додаткової відпустки участі в заходах, передбачених навчальним планом) не передбачено. Вони можуть надаватися за погодженням сторін трудового договору (ст. 84 КЗпП; ст. 26 Закону «Про відпустки»).
Працівникам щорічні відпустки за їхнім бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, інших робіт, передбачених навчальною програмою (ст. 212 КЗпП). Працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата (ст. 217 КЗпП).
Як себе мотивувати: 5 підходів, перевірених часом
Як себе мотивувати: 5 підходів, перевірених часом
Перевіряйте всі свої бажання на практиці і дивіться, чи приносять вони задоволення.
Від піраміди потреб до гедоністичної теорії мотивації – людство придумало безліч способів спонукати себе до досягнення цілей.
Що таке мотивація? Якщо просто, це спонукання до дії. На жаль, поки ніхто не знайшов для людини однозначно кращу мотивацію, таку, яка могла б спонукати до дій кожного.
З точки зору науки мотивацією зацікавилися в 50-х роках минулого століття, в епоху розвитку постіндустріального суспільства. Тоді були сформульовані всі класичні теорії мотивації. Їх метою було стимулювати людину для ефективної роботи.
Як же вчені пояснювали нашу мотивацію?
Найстарішою і найвідомішою теорією мотивації є теорія потреб Маслоу. Американський психолог-гуманіст почав з того, що виділив п’ять груп потреб, які є у кожної людини:
1. Фізіологічні потреби.
2. Потреба в безпеці.
3. Потреба в соціалізації.
4. Потреба в повазі.
5. Потреба в самовираженні.
Маслоу говорив, що мотивація людини залежить від задоволення цих потреб (причому в строгому порядку). Іншими словами, поки ви не відчуваєте цілковиту безпку, спілкування буде вам нецікаво. Або, поки ви не досягли успіху в стосунках з людьми, ви не будете вимагати від них поваги.
У цій теорії є ряд недоліків. Наприклад, Маслоу стверджував, що бажання рухатися до вищої потреби – самовираження – є абсолютно у всіх. Тобто ви не можете один раз просто зупинитися на рівні соціалізації і насолоджуватися тим, що маєте. Вам обов’язково захочеться творчості і слави.
Погодьтеся, ідея, що кожна людина бажає безперервно розвиватися, звучить утопічно (недарма Маслоу був основоположником гуманістичної психології). Проте багато вчених розвивали цю теорію, змінюючи піраміду потреб і уточнюючи деталі.
Американський психолог Девід Макклелланд розвинув теорію Маслоу по-іншому. По-перше, він погодився, що всі потреби закладені в нас від народження, але ось задовольняємо ми їх у різному порядку. Життєвий досвід вчить нас тому, які потреби важливіші, а які можна відсунути на другий план. Тому одному важливіше відносини, іншому – слава, а третьому – безпека і усамітнення.
По-друге, потреби, які можуть керувати діями людини, в теорії Макклелланда всього три:
1. Потреби досягнення – бажання бути самостійним і нести відповідальність за свій вибір.
2. Потреби співучасті – бажання бути коханим або бути частиною групи.
3. Потреби влади – бажання впливати на оточуючих людей.
Теорія Макклелланда ближча сучасній людині, тому що враховує різноманіття життєвого досвіду кожного з нас.
Як цим користуватися?
На відміну від теорії Маслоу, тут доведеться витратити час на самоаналіз. Для початку визначте, якими з трьох потреб ви керуєтеся частіше.
Наприклад, ви займаєтеся спортом, тому що хочете отримати за це якусь нагороду (досягнення)? Чи тому, що в вашому оточенні всі спортивні (співучасть)? Або ж ви хочете довести свою силу і стати привабливішими (влада)?
Після цього для розвитку нових звичок або, навпаки, позбавлення від старих, ви повинні керуватися цією потребою.
Наприклад, ви хочете кинути палити. За Макклелланд у вас три варіанти:
1. Створити для себе привабливу нагороду за підтримку здорового способу життя (досягнення).
2. Знайти людей зі схожим досвідом і запитати у них поради або кидати шкідливу звичку разом з кимось (співучасть).
3. Перетворити все в суперечку, щоб довести свою силу волі (влада).
Вирішіть, який підхід для вас найбільш привабливий, і дійте.
Мотивація – це очікування
Канадський психолог Віктор Врум погодився, що у людей є схожі потреби, але стверджував, що задовольняють вони їх різними способами. Хтось вирішує схуднути за допомогою велотренажера, а хтось купує «чудесні» таблетки. Щоб розбагатіти, хтось буде ретельно працювати, а хтось спробує зіграти на ставках. Від чого тоді залежить вибір способу? Від очікувань!
За теорією Врума наша мотивація до дій залежить від:
• очікування, що результат досяжний («Чи можу я встати з дивана?»);
• очікування, що за результат ми отримаємо винагороду («Я отримаю бутерброд, якщо встану з дивана?»);
• очікування, що винагорода буде цінною («Чи потрібен мені цей бутерброд?»).
Якщо відповідь на всі три запитання позитивна, людина буде діяти.
Теорія Врума популярна до цих пір, тому що дає зручні критерії: мета повинна бути досяжною і гарантувати результат, який буде для нас по-справжньому цінним.
Як цим користуватися?
Виберіть мету, яку хочете досягти, і оцініть її за критеріями Врума.
1. Ви впевнені, що зможете досягти мети? Ви продумали, як це зробити? Ви знаєте, з якими проблемами і труднощами зустрінетеся в процесі?
2. Ви впевнені, що ці зусилля приведуть до результату? Як ви можете собі це довести?
3. Результат, який ви можете отримати, дійсно цінний для вас? Чи буде він цінний в майбутньому? Через рік? П’ять років?
Докладні відповіді на ці питання і стануть основою вашої мотивації для досягнення мети. Або доведуть, що ця мета вам не потрібна.
Мотивація – це середовище
Соціальний психолог Фредерік Герцберг приймав твердження Маслоу про те, що у кожної людини є вроджені потреби, і твердження Макклелланда, що важливість цих потреб визначається особистим досвідом людини. Питання, яке зацікавило Герцберга, полягло в наступному: чому багато людей розуміють свої потреби, але не хочуть домагатися поставлених цілей?
Фредерік Герцберг стверджував, що можна знати потреби конкретних людей, але все одно неефективно їх мотивувати, якщо для цього немає підходящого середовища. Те, що формує цю середу, він назвав «гігієнічними чинниками». У корпоративноій мотивації до цих чинників він зарахував:
• умови праці;
• відносини з колективом;
• заробітну плату;
• адміністративну політику компанії.
Якщо говорити про повсякденні цілі, то важливими залишаться тільки два фактори: умови роботи над метою і люди, які нас оточують.
Наше середовище постійно посилає нам сигнали про те, щоб ми дотримувалися певної звички або, навпаки, відмовлялися від неї. Іншими словами, кинути палити складніше поруч з людьми, які димлять як паровоз, а почати тренуватися простіше в оточенні спортсменів.
Як цим користуватися?
Якщо ви точно знаєте, чого хочете, сформуйте середу, яка допоможе вам досягти бажаного. Дайте відповідь на дві групи запитань:
1. Що буде постійно нагадувати мені про мету? Що в моєму оточенні заважає її досягненню? Як я можу це виправити?
2. Хто зможе допомогти мені досягти бажаного? Мені потрібна команда підтримки? Тренер, наставник, порадник? Як рідні люди впливають на мої результати?
Навколишнє середовище показує, наскільки ми здатні проявити свій потенціал. Якщо працювати з цим середовищем, покращувати його, то розкриються і наші можливості.
Мотивація – це задоволення
Не стільки повноцінна теорія, скільки синтез ідей психології і філософії. Неофіційно цю теорію називають гедоністичною, а найбільший вплив на неї зробив психіатр Карл Юнг.
Юнг винайшов просту схему: наша поведінка визначається емоцією, яка слідує за дією. Якщо дія приносить нам задоволення, ми повторюємо її, якщо ні, кидаємо.
По суті, гедоністичну теорію мотивації можна протиставити теорії очікувань. Врум пропонує створити очікування того, що дії принесуть позитивний результат, і перевірити їх. Юнг же все спрощує: не будуй очікуй, перевір на практиці. І якщо процес тобі сподобається, продовжуй.
Подобається займатися спортом? Займайтеся! Перестала подобатися робота? Виберіть іншу!
Згоден, звучить дещо інфантильно, але в кінцевому підсумку людина присвячує свій час тільки тому, що їй подобається, і перебуває в оточенні людей, які приносять їй радість. Мені здається, для щастя цього цілком достатньо.
Як цим користуватися?
Перевіряйте всі свої бажання на практиці і дивіться, чи приносять вони задоволення. Якщо ви хочете навчитися грати на гітарі, але виявляється, що бренькання по струнах або вивчення акордів приносять тільки страждання, беріться за щось інше.
На перших порах це буде схоже на метання від одного до іншого, але в кінцевому підсумку ви зупинитеся на тому, що буде приносити довготривале задоволення.
Поки ніхто не дав універсальної відповіді, як ми можемо мотивувати себе. Це популярні теорії, які були перевірені часом і в різних формах використовуються в менеджменті, спорті та психології.
Усе, що вам залишилося, – перевірити їх на практиці і зрозуміти, яка підходить саме вам.
http://hitjob.com.ua
Скільки чекати дзвінка роботодавця після співбесіди?
Зателефонуй мені, зателефонуй. Скільки чекати дзвінка роботодавця після співбесіди?
Через тиждень після співбесіди доречно буде зателефонувати самому. Ви пройшли співбесіду, як вам здається, успішно: вразили менеджера з персоналу, вас влаштували умови роботи і зарплата. Але замість бажаного «Можете оформлятися на роботу сьогоднішнім числом» ви чомусь почули стандартне: «Ми вам зателефонуємо».
Експерти Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна зібрали рекомендації, як правильно поводитися в такій ситуації і як ввічливо, але ненав’язливо нагадати про себе роботодавцю.
Чому він не телефонує?
Причин, з яких потенційний роботодавець не телефонує, може бути безліч.
1. Перша і найпоширеніша – він вибирає з певної кількості кандидатів. Особливо якщо вакансія «популярна», закрити її потрібно не терміново, а зарплата – приваблива. Співбесіди можуть тривати кілька днів і навіть тижнів. Роботодавець намагається знайти кращого кандидата до себе в команду, тому бажання поспілкуватися з усіма претендентами – абсолютно зрозуміле. Навіть якщо ви справили позитивне враження, роботодавець, швидше за все, розгляне й інших кандидатів на вакансію.
2. З вашої кандидатури немає одностайного рішення. Наприклад, ваш потенційний безпосередній керівник у вас зацікавлений, а у начальника рангом вище є сумніви.
3. У великих компаніях кожна вакансія проходить більше коло розглядів і схвалень, ніж у менших. А якщо йдеться про позиції ТОП-менеджера, терміни розгляду можуть бути продовжені: адже «добро» вимагається від усіх інвесторів і навіть від служби безпеки фірми.
4. На підприємстві сталася позаштатна ситуація: аудиторська перевірка, кадрові перестановки, раптовий переїзд, хвороба менеджера з персоналу.
5. Ваша кандидатура не зацікавила роботодавця тією мірою, як ви собі уявили.
Як ненав’язливо нагадати про себе
«Пристойним» часом очікування відповіді після співбесіди вважається час від двох днів до двох тижнів, якщо інші терміни не були обумовлені попередньо на співбесіді. Якщо ж очікування змушує нервувати або вас запросили в іншу компанію, але ви на роздоріжжі: перше місце здається більш привабливим, але ви не впевнені, що вас там чекають, – завжди можна акуратно нагадати про себе.
Ось кілька способів:
1. Через тиждень після співбесіди доречно буде зателефонувати самому і поцікавитися своєю долею в компанії. Якщо ж у відповідь почуєте щось непевне – не втрачайте час, шукайте далі.
2. Роботодавцю можна відправити листа з додатковими прикладами робіт, статтями, згадками у ЗМІ, тим самим нагадавши про себе.
3. Надіслати додаткового листа з нагадуванням про те, хто ви і коли приходили на співбесіду, – якщо вакансій багато, вас на якийсь час могли просто випустити з уваги.
Чого не слід робити:
● телефонувати щодня – це нав’язливо;
● писати в усі можливі месенджери;
● приїжджати в компанію без попередження;
● підвищувати голос, демонструвати образу, тиснути на жалість.
І пам’ятайте, що працевлаштування закінчується у момент підписання трудового договору. Поки ви цього не зробили – не припиняйте пошуки.
https://kiev.hh.ua/article/
Шість порад, як говорити з роботодавцем про зарплату
Нерідко в описі вакансії роботодавець не вказує рівень зарплати, сподіваючись почути конкретну цифру від здобувача. Однак є профсфери, в яких роботодавці частіше їх вказують, зокрема, домашній персонал, спорт і будівництво.
Шість порад, як говорити з роботодавцем про зарплату
1. Першим про гроші, як правило, починає говорити роботодавець або рекрутер, але озвучує конкретну цифру – здобувач. Перш ніж говорити про рівень оплати, необхідно досконально з’ясувати коло обов’язків, робочий час, повноваження і обмеження. Піднімати грошове питання з порога непрофесійно – рекрутер може подумати, що гроші – основна мотивація отримати місце. Нерідко у великих компаніях, де на кожну посаду претендують десятки фахівців, рівень зарплати озвучується на кінцевому етапі відбору. Однак і ставити зустрічне запитання: «А скільки ви готові мені платити?» Також непрофесійно – хороший фахівець знає не тільки собі ціну, але й рівень зарплат у своїй сфері. Як часто роботодавці вказують у вакансіях заробітні плати?
2. Знати середньоринкову зарплату в галузі потрібно обов’язково. Можна скористатися даними сайтів з працевлаштування, промоніторити вакансії, де вказана зарплата, нарешті запитати у друзів або колег. Крім середньої зарплати, непогано було б дізнатися «вилку» – від і до. Озвучити на попередній співбесіді можна початкову цифру – «Я хочу отримувати не менше, ніж…», з більш конкретною визначитеся після з’ясування всіх нюансів.
3. На етапі співбесіди з’ясувати, чи йде мова про «чисту» зарплату, після вирахування всіх податків, щоб уникнути неприємного подиву після отримання перших виплат.
4. Необхідно чітко формулювати, чому ви хочете отримувати саме таку зарплату. Опорні точки – ринкова ситуація, досвід, навички, досягнення і кваліфікація, а також передбачуваний обсяг роботи. Особисті життєві обставини, наприклад, іпотечний кредит, народження дитини, розбите авто – не аргументи.
5. Бажано заздалегідь визначити для себе рівень «торгу» – скільки відсотків ви готові «скинути» в процесі обговорення передбачуваної зарплати. До речі, роботодавець зовсім не обов’язково вибере «найдешевшого» кандидата. Навпаки, рекрутер може засумніватися у вашій кваліфікації. Навіть якщо ви засиділися без роботи, бажано не опускати планку більше, ніж на 10%.
6. Для молодих фахівців без досвіду роботи важливо з’ясувати всі деталі своєї фінансової винагороди: наприклад, як довго доведеться працювати на мінімальну зарплату, які завдання потрібно виконати, щоб отримати підвищення. І визначити для себе, що важливіше на даному етапі – рівень зарплати або отримання досвіду та напрацювання навичок.
https://khmelnitsky.hh.ua/
Як спланувати свій щасливий рік: 7 надихаючих інструментів від коуча
Коуч, член Міжнародної федерації коучингу (ICF) Анна Єгорова поділилася інструментами та підходами, які допоможуть проаналізувати минулий рік і спланувати 2018 – щоб підвищити свої шанси на досягнення цілей.
1. Підведіть підсумки
Щоб визначити правильний вектор розвитку в майбутньому, важливо зрозуміти, де ви перебуваєте зараз. Знайдіть час, щоб подумати про різні сфери свого життя. Де ви знаходитеся в даний момент по відношенню до цілей, які ставили собі раніше? Як ви змінилися за останній рік? Чого навчилися? Де вже вдалося застосувати нові знання?
Не менш важливо зрозуміти, чому ви, навпаки, не навчилися, на що витратили час даремно – наприклад, на ті ж соціальні мережі або проекти, які не наближають нас до цілей. Однак дуже важливо не звинувачувати себе за це, а просто прийняти це і врахувати в майбутньому – тоді буде легше йти далі.
Ставте собі потрібні питання. Що завадило досягти своїх цілей у цьому році? Як ви реагували на те, що вам заважало? Які люди були поруч? Які шляхи прийняття рішень ви обирали? Які конфлікти траплялися, і як ви їх вирішували? Яких успіхів вдалося досягти, і як ви реагували на них? Проаналізуйте всі успіхи та невдачі, щоб виробити подальшу стратегію свого розвитку.
2. Візьміть з собою тільки те, що потрібно
Проаналізувавши всі сфери свого життя, важливо взяти з отриманих висновків ті ключові, які стануть у нагоді в майбутньому. Те, що можна використовувати, перетворити в ресурс в досягненні цілей в наступному році. Наприклад, якщо трапився конфлікт на роботі – як можна використовувати висновки з нього в подальшому спілкуванні, з огляду на ваші цілі? Якщо в новому році немає місця чомусь, що було з вами в минулому – не потрібно брати це з собою.
3. Зрозумійте, навіщо план потрібен особисто вам
Планувати просто тому, що так роблять всі, немає сенсу. Тому перше, що потрібно зробити, плануючи свій майбутній рік – щиро відповісти самому собі на питання: «Навіщо це потрібно мені?» Що ви хочете отримати, склавши план? Що має статися, змінитися у вашому житті – в будь-якій з його сфер, чи це сім’я, кар’єра, здоров’я? План дозволить побачити загальну картину бажаних змін, зрозуміти, а потім підвести підсумок вже в наступному році – що було і що вдалося змінити.
4. Прислухайтеся до себе
Найважливіше в плануванні – для початку зрозуміти, чого хочеш, свої бажання і мрії. Не почуті, не нав’язані кимсь. Важливо постаратися серед «шумів» відшукати найцінніше. Для цього можна задавати собі питання: «Чого я хочу? Наскільки мені це важливо?» І дуже цікаве питання:«Що я готовий зробити для цього вже сьогодні?» Якщо нічого – наприклад, немає готовності навіть переглянути вакансії в Інтернеті при бажанні змінити роботу – швидше за все, мета не така вже й важлива.
Щоб більш детально досліджувати свою мету, подивитися на неї з різних сторін, можна запитати себе: «Що я отримаю, якщо досягну цього?», «Що я отримаю, якщо не досягну цього?», «Що я втрачу, якщо досягну цього?», «Що я втрачу, якщо не досягну цього?».
Буває корисно проговорити свої цілі з близькою людиною. До того ж, часто, буває, що обіцянка дається самому собі, а потім порушується – виправдання знаходяться дуже легко. Тому свої цілі буває корисно озвучити, і під час бесіди можна зрозуміти щось, на що раніше не звертали уваги.
5. Зберігайте баланс
Будь-яку поставлену мету важливо співвіднести з усіма сферами в своєму житті. Якщо досягнення в одній порушуватимуть баланс в інших, і ви з цим не згідні, можливо, план потрібно переглянути. Думати про щось одне, не дивитися на життя цілісно – це все одно що ходити в спортзал і качати один м’яз. Бути щасливим неможливо, коли в одній області все добре, а в іншій – все руйнується.
Складіть власне колесо балансу. Це відмінна візуалізація для планування. Коло умовно ділиться на декілька сфер – наприклад, це можуть бути сім’я, здоров’я, фінанси, кар’єра, особистісне зростання, духовність, відпочинок і відносини. Кожен сам визначає важливі для себе сфери і їх кількість. Складаючи план, важливо зрозуміти, що вже є у кожній зі сфер і чого хотілося б досягти. Наприклад, людина хоче стати успішним менеджером з рекрутингу – це його 10 балів, максимум. Що є зараз? Проходження навчання в школі рекрутингу – за шкалою для самої людини це 2 бали. На якій позначці важливо опинитися через рік? Що для цього потрібно зробити, чому навчитися, які книги прочитати? Де шукати роботу? Хто і що може допомогти? Хто і що може перешкодити?
Таким чином можна проаналізувати кожну сферу. Причому зовсім не обов’язково ставити собі за мету всюди досягти максимуму, надмірні амбіції можуть зіграти з нами злий жарт. Краще говорити собі правду, реалістично оцінювати часові рамки.
6. Дослідіть, що може перешкодити
Плануючи досягнення, важливо продумати, які люди можуть допомогти, які ресурси знадобляться. Але важливо подумати і про те, що може нам перешкодити. Перш за все – це не свої цілі. А також страхи, і переживання про те, що скажуть люди, яку оцінку нашим діям дадуть, чи не будуть засуджувати.
Істотно обмежують переконання, стереотипи: вони формуються протягом усього життя, деякі дістаються нам «у спадок». Їх часто дуже багато, і їх важливо виявляти, працювати з ними, хоча це не просто. Прислухайтеся до себе: які фрази ви часто повторюєте? Наприклад, хтось у складній ситуації може говорити: «Доля така…». Можливо, не судилося, і ми в силах щось змінити? Найрізноманітніші переконання – наприклад, Всесвіт нам щось не дає, шлях вже визначений, ми обов’язково повторимо досвід інших людей, які заважають нам досягати своїх цілей. При цьому позитивні переконання, віра в свої сили можуть нас, навпаки, підтримувати.
Заважати нам досягати своїх цілей може і зміщення акцентів з свого життя на інших людей і на те, що не виходить у них: говорити про когось легше, ніж про себе. Але це забирає у нас ресурси.
7. Використовуйте комфортний формат планування
Немає ідеального або «правильного» способу планувати. Комусь подобається складати плани в електронному вигляді, а комусь підійде блокнот, малюнок, візуалізація з журнальних вирізок, календар, плакат… Можливо, знадобиться не один «інструмент»: наприклад, блокнот, куди записуються стратегічні цілі, і електронний планувальник, де вони розписані більш детально. Головне – вибрати те, що комфортно особисто вам і при цьому дійсно працює.
Протягом року потрібно повертатися до своїх планів, моніторити їх: комусь – раз в тиждень, комусь достатньо і одного разу на місяць. Світ навколо і ми самі постійно міняємося, тому важливо, щоб наші плани були гнучкими: щось міняти, додавати. Знову питати себе: «Чи моя це мета?» Коригувати тимчасові рамки, шукати нові шляхи досягнення та інструменти, планувати, як заповнити відсутні знання.
Моніторячи свої цілі, важливо відстежувати результати, яких вдається досягати – тоді ми бачимо сенс у тій чи іншій діяльності і підвищується наша мотивація.
Не все виходить відразу, обставини і наші бажання можуть змінюватися. Але якщо налаштуватися на розвиток, активність, проявляти себе, аналізувати власну комунікацію, конфлікти, способи прийняття рішень, з азартом братися за роботу, не зупинятися – ми досягаємо своїх цілей.
Отже, щоб втілити свої плани в життя в новому році, важливо, по-перше, знайти свої особисті цілі. По-друге – розуміти, що нам заважає, а що – драйвить. По-третє, візуалізувати свій план у комфортному для себе форматі – це буде орієнтир, з яким можна звірятися у дорозі.
https://thepoint.rabota.ua/
http://hitjob.com.ua/useful/3890/
Як працевлаштувати студента денної форми навчання: за основним місцем роботи чи за сумісництвом?
Статтею 43 Конституції України, що є основним Законом, визначено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на працю працівника реалізується через укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст. 2 КЗпП України).
Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою та підлягає внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін (ст. 21 КЗпП).
Що стосується студентів денної форми навчання, то під час навчання між ними та навчальними закладами не виникають трудові відносини і не укладається трудовий договір. Тому таке навчання не є основною роботою студента. Отже, його роботу (у разі працевлаштування) не можна вважати такою, що виконується крім його основної роботи, тобто сумісництвом. Крім того, позицію, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом, висловлено в листі Мінсоцполітики від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15. У ньому фактично процитовано ч. 3 п. 14 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13, у якій визначено, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.
Таку ж позицію викладено і в листі Мінсоцполітики від 25.07.2014 р. № 301/13/116-14 щодо прийняття на роботу студентів. У ньому, зокрема, зазначено, що трудовим законодавством не передбачено обмежень щодо поєднання студентами ВНЗ, у тому числі тими, які навчаються за денною (очною) формою навчання, роботи і навчання. Тому установа має право приймати на роботу таких працівників, у тому числі й на умовах повного робочого дня. Проте для студентів, як правило, встановлюють режим неповного робочого часу, аби вони мали змогу відвідувати заняття у навчальному закладі.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом, і тому вона передбачає ведення трудової книжки відповідно до загального порядку та є для таких осіб основним місцем роботи.
Якщо студент працевлаштовується вперше, організація має оформити йому трудову книжку у порядку і в строки, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.
Факт працевлаштування не впливає на право студента на отримання стипендії (в разі наявності такої). Так, відповідно до пункту 4 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2004 № 882 (далі — Порядок), стипендії призначають студентам за результатами навчання у професійно-технічних і вищих навчальних закладах (наукових установах). Клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі неповного робочого часу (але не більш як на 0,5 ставки за займаною посадою). При цьому академічна стипендія виплачується у повному обсязі (п. 19 Порядку).
https://hrliga.com/
Де живуть можливості: як отримати новий досвід, який просуне вас вперед
Всі три стратегії мають право на існування. Але описані нижче методики підійдуть скоріше тим, хто має намір використовувати максимум можливостей, а не тільки найдоступніші.
З чого почати?
З ясного усвідомлення свого наміру присвятити себе, свій час і енергію конкретній справі.
Це найцінніше відкриття, яке можна зробити в процесі пошуку нових можливостей. Чи справді в планах займатися ним хоча б найближчим часом? Навіть якщо відповідь позитивна, і ви здивовані, до чого взагалі це питання – є просте пояснення.
Справа в тому, що підсвідомість незадоволеної людини буде всіляко оберігати її від виконання того, що може принести дискомфорт. І людина, яка насправді не прагне до того, чим зайнята зараз, може несвідомо для себе саботувати всі нові можливості в сфері. Наприклад, ігнорувати відповідні вакансії, відхиляти цікаві пропозиції тощо. А після всього – констатувати, що довгі пошуки так ні до чого й не привели.
Тому вкрай важливо зрозуміти, що ви насправді хочете робити те, що збираєтеся. Тільки якщо ви по-справжньому мотивовані, самі ледь помітні шанси будуть проявлятися все ясніше, і навіть можливі складнощі не будуть здаватися чимось нездоланним.
Як шукати можливості?
Пропонуємо загальні принципи, які допоможуть поставити орієнтири в пошуку нових можливостей.
1. Визначити мету в довгостроковій перспективі
Чи хочете ви набути досвіду в тимчасовому захопленні або стійко розвиватися в самій сфері? Реалізувати одиничний проект або створити справу всього життя? А потім вибирайте відповідні шляхи досягнення своєї мети. Наприклад, чи потрібно вам багаторічне навчання, якщо досить інтенсивних курсів, закріплених практикою.
2. Змінювати стратегії
Дійте «від зворотного». Наприклад, які довгострокові методи використовували б, якби діяли в короткостроковому проекті? Чим би керувалися в справі свого життя, якби не застосовували таке гучне визначення, а знизили б важливість того, що відбувається?
Можна уявити, що ваш проект насправді належить близькому другові, і він попросив вас про допомогу. Вважається, що ми схильні до більшої впевненості у співвідношені до чужих результатів, ніж до своїх, і більш об’єктивно оцінюємо їх. Порівняйте свої відчуття до і після такої проекції. Подібні експерименти дозволяють відчути гнучкість і пластичність світу можливостей, поєднувати непоєднуване, сміливіше будувати стратегії і не так боятися зробити помилку.
3. «Витягнути на світло» страхи та обмежуючі переконання
Навіть найнезначніші внутрішні правила або переконання можуть замість нас визначати наші дії, і далеко не завжди – в потрібному напрямку. Тому важливо навіть у дрібних справах стверджувати свою рішучість діяти. Почати з малого й помітити, що сміливість буде проявлятися і в чомусь більш значному.
Головна мета – вивести бажання діяти на рівень звички. Щоб воно автоматично спрацьовувало кожного разу, коли ви захочете прийняти цікаву пропозицію.
4. Бути відкритими новому
Більшість цінних відкриттів лежать на поверхні – потрібно лише вміти побачити цінність там, де не бачили раніше. Наше завдання – час від часу сканувати простір навколо себе, перенастроюючи фокус і, будучи внутрішньо готовими, використовувати зроблені відкриття.
5. Виходити за рамки прийнятих дій
У кожній сфері є стандартні шляхи, якими прийнято йти до мети. Наприклад, здобути профільну освіту, зайняти посаду молодшого спеціаліста, через декілька років отримати підвищення тощо.
Нові можливості – це нові способи діяти. Тому вітається винахідливість і творчий підхід, вміння «згорнути» там і так, щоб скоротити або прокласти інший шлях.
Де шукати можливості?
А тепер від теорії – до практики.
1. У нових для себе ролях
Ви можете розкрити нові сторони себе, поєднавши свою сферу з іншими, суміжними та віддаленими галузями. Наприклад, отримавши нові знання в проектному менеджменті, можна стати лідером команди й контролювати не тільки свій колишній напрямок, але й інші проекти. Чим незвичніші будуть ваші навички, тим швидше їм знайдеться застосування.
2. Альтернативні способи заявити про себе
Наприклад, стандартний спосіб отримати роботу за своїм профілем – скласти резюме й розсилати його в цікаві компанії. Альтернативний – створити професійний блог, ділитися в ньому своїми знаннями та ідеями настільки захоплююче, щоб зацікавлювати навіть далеких від сфери людей. Таке портфоліо, крім того, розповість не тільки про кваліфікацію та досвід, а й про вашу небайдужість до своєї справи. Його можна відправляти з більшою впевненістю в успіху, якщо тільки потенційний роботодавець не напише раніше.
3. В питаннях і обговоренні проблем
Якщо ваша мета – робота в конкретній компанії, але поки там немає відповідних вакансій, надішліть запит, чи не потрібна допомога позаштатного спеціаліста. Діліться ідеями. Пропонуйте свої рішення, доступно та детально виклавши їх команді. Як ви пам’ятаєте, не обов’язково проходити всі стандартні шляхи – є інші способи стати частиною команди своєї мрії.
4. У вивченні доступних ресурсів
Стажування, гранти, волонтерські проекти, відкриті курси, майстер-класи по вихідних – поцікавтеся, що може підійти саме вам. Можливо, не щось одне. Можливо, навіть не зовсім за прямим профілем.
Уміння вчитися і здобувати навички – сам по собі цінний навик, який стане в нагоді завжди. А вміння вчасно виявити корисний інструмент і використовувати його – наполовину гарантія успіху.
5. У професійних спільнотах, контактах і знайомствах
Всі зміни в нашому світі відбуваються завдяки людям. Однодумці, друзі за інтересами, партнери, керівники, наставники, ментори – вони мають різні ролі. І чим ширше коло знайомств, тим краще.
Колишні колеги стають партнерами, однодумці – командою, наставники – навіть учнями. Вони діляться досвідом, знаннями, ідеями, підтримкою, вірою в успіх. Вони формують основу, в якій будуть відбуватися всі зміни. Нові можливості живуть там, де ініціативні люди. Оточіть себе ними й станьте одним з них.
Якщо не беруть на роботу: як підтримувати мотивацію і впевненість у собі
Якщо не беруть на роботу: як підтримувати мотивацію і впевненість у собі
Пошук роботи – це теж робота. Він займає час, зусилля і часто змушує здобувача виходити із зони комфорту. Залежно від багатьох чинників, наприклад, наявності вакансій, досвіду здобувача та його очікувань, пошук може займати місяць або ж затягнутися на півроку-рік. Кар’єрний консультант Тетяна Волошина розповіла про те, як підтримувати мотивацію під час пошуку роботи та не втрачати впевненість у собі.
Коли настає розчарування?
Немає відгуків від роботодавців
В цьому випадку зазвичай людина шукає причини в тому, що «роботодавці викладають вакансії просто так», «ринок стоїть» або «мій досвід їм не цікавий».
Рішення: адаптувати резюме під вакансії, на які ви його відправляєте.
Як це зробити:
1. Називайте свою посаду в резюме так, щоб вона відображала ваші обов’язки, незалежно від того, що написано у вашій трудовій книжці. Роботодавцю важливо розуміти, чим конкретно займався кандидат.
2. Проаналізуйте текст вакансії і зрозумійте, що шукає роботодавець. Якщо у вас є необхідний досвід, поставте його першими пунктами на останньому місці роботи. Додайте в резюме декілька досягнень, особливо на останніх місцях роботи.
3. Переконайтеся, що ви описали свої обов’язки й з опису зрозуміло, що ви робили на останньому місці роботи. Наприклад, не інформативно буде виглядати «складання звітів», але набагато зрозуміліше – «складання фінансових звітів за квартал/рік».
Відмови після співбесіди
У цьому випадку людина починає шукати причини в своїх особистісних і професійних якостях і, що ще гірше, вішати на себе ярлики: «це тому що я сором’язливий», «та що я взагалі вмію, мене ніхто не візьме на роботу», «я невдаха», «мені завжди не щастило з роботою». Ще один варіант – здобувач просто звинувачує роботодавців, які не оцінили його потенціал, тому що «найняли дурних HR-ів» тощо.
Хоча насправді у відмовах немає нічого страшного. Справа в тому, що для різних компаній потрібні різні люди з різними характерами. У моїй практиці були кандидати, які не підходили одному працедавцю, але прекрасно спрацьовувались з іншим. Ми всі різні, і часто нам комфортніше працювати з тими, хто на нас схожий.
Рішення: перестати перекладати відповідальність і почати аналізувати інтерв’ю, робити висновки.
Як це зробити:
1. Після чергової відмови дайте відповідь на такі питання:
– що було важливо для цього роботодавця, і продемонстрував я йому це?
– на які питання я відповів добре?
– які питання показали мене не з кращого боку, і як мені потрібно відповісти на них у майбутньому?
2. Якщо ви розумієте, що ваших знань дійсно не вистачає, щоб отримати роботу мрії, – підіть на курси, навчайтеся онлайн або перегляньте зарплатні очікування, щоб потрапити в компанію, де ви напрацюєте потрібний досвід.
Як не падати духом?
1. Складіть список своїх досягнень
Він допоможе вам побачити, скільки всього ви зробили, а також доповнити ваше резюме. Також згадайте ситуації, коли у вас щось не виходило, але ви довели справу до кінця. Це нагадає вам, на що ви здатні.
Зробіть другий список зі своїми сильними сторонами. Це і є той потенціал, який ви будете «продавати» майбутнім роботодавцям. Крім того, розуміння цих якостей буде надавати вам впевненість на співбесіді.
Якщо вам складно самому згадати досягнення і сильні сторони, запитайте про це у своїх колишніх керівників (якщо залишилися з ними в хороших відносинах), колег, близьких. Згадайте, в чому у вас просили допомоги колишні колеги, а також – що давалося вам складно, але ви навчилися робити це добре.
2. Читайте історії успіху
Коли опускаються руки, дуже важливо знаходити в собі сили рухатися далі. У цьому дуже добре допомагають історії успіху інших людей, які мотивують. Позитивні приклади інших допоможуть вам побачити, що складності є у всіх, але в кожному з нас є сили для їх подолання.
3. Заведіть «журнал успіху»
Фіксуйте в ньому ваші досягнення щодня. Це можуть бути навіть невеликі успіхи, не пов’язані з пошуком роботи. Важливо навчитися бачити свої плюси та концентрувати увагу на них.
4. Не дозволяйте собі впадати у відчай
В такому стані вам буде складніше «продати» свої навички роботодавцям, оскільки ви будете тільки викликати жалість. Інтерв’ю проходитимуть успішно, тільки якщо ви будете в хорошому емоційному стані.
5. Пам’ятайте, що ви та ваша робота – не одне і те ж
Якщо у вас зараз немає успіхів у пошуку роботи, не дозволяйте собі думати, що з вами щось не так. Поставтеся до цієї ситуації як до виклику, який хочете подолати.
ТОП-5 поширених стереотипів, які заважають знайти хорошу роботу
ТОП-5 поширених стереотипів, які заважають знайти хорошу роботу.
Знайти хорошу роботу – мрія будь-якої людини. Причому для кожного слово “хороша” має на увазі свої характеристики і критерії.
Як правило люди починають шукати нове місце роботи, коли всерйоз замислюються про відхід або вже тримають в руках трудову книжку. Добре, якщо вдається влаштуватися після першої співбесіди. Але так буває рідко, і під час пошуку доводиться наступати на багато граблів.
Кар’єрний консультант Тетяна Волошина розповіла rabota.ua про стереотипи, які заважають претендентам знаходити хорошу роботу.
Стереотип 1. Шукати роботу потрібно тільки “в сезон”
Багато кандидатів вважають, що влітку і в період зимових свят ринок стоїть. Так думати – помилка: бізнес працює без канікул, і потреба в нових співробітниках є завжди. Через цей стереотип рекрутери безуспішно намагаються закрити вакансії, тому що резюме від кандидатів приходить дуже мало.
У найбільш мотивованих здобувачів є шанс. По-перше, конкуренція нижча, а запит компанії на співробітника – такий же. Гарна можливість виділитися при меншій кількості кандидатів. По-друге, навантаження на менеджера по персоналу в ці періоди нижче, тому він зможе детальніше ознайомитися з вашим резюме і організувати співбесіду в зручний для вас час.
Стереотип 2. HR – це перешкода на шляху до роботи
Не раз стикалася з тим, як кандидати намагалися обхитрити рекрутера. Наприклад, приписували собі чужі досягнення, брехали про причини звільнення або своєю поведінкою демонстрували зневажливе ставлення.
Це не найкраща стратегія поведінки. Професійний HR виведе вас на чисту воду уточнюючими питаннями, вичленує соціально бажані відповіді, а будь-яку інформацію з вашого попереднього місця роботи він перевірить за допомогою рекомендацій. Зрозумійте: рекрутер – не ворог вам. Його завдання дуже схоже на ваше: він повинен закрити вакансію, а ви хочете знайти роботу. Рекрутер оцінює вас за критеріями вакансії і піклується не тільки про те, щоб ви підходили компанії, але і щоб компанія підходила вам.
Сприймайте рекрутера як союзника. Не обманюйте, будьте привітні, намагайтеся проявити себе на співбесіді. Так ви підвищуєте шанси, що ця людина допоможе вам підготуватися до фінального інтерв’ю і стане вашим надійним помічником в адаптації. Знаю чимало прикладів, коли рекрутер допомагав кандидатам підготуватися до співбесіди з майбутнім керівником: детально розповідав про обов’язки, очікуваннях майбутнього керівника, підказував, яких помилок не варто допускати.
Ще багато кандидатів недооцінюють знання рекрутерів про специфіку їх професії, тому не готуються до першого інтерв’ю. В результаті погано виявляють себе на співбесіді і не проходять далі. Запам’ятайте: менеджер по персоналу може і не володіти глибокими знаннями про вашу роботу, але зате він точно зможе оцінити ваші компетенції, якості, відповідність досвіду вимогам вакансії, мотивацію і прийняти рішення “за” чи “проти” вас. Тому до інтерв’ю варто готуватися.
Стереотип 3. Можна назвати рекрутеру одну зарплату, а керівнику – іншу
Деякі претенденти чомусь думають так: якщо рекрутери не приймають рішень про заробітну плату, то їм можна озвучити одну суму, а на фінальному співбесіді з керівником – іншу. Поспішаю розчарувати хитрунів. Керівник завжди знає зарплату, яку рекрутер погодив з кандидатом. Тому така поведінка здобувача каже йому тільки про те, що людина або обманює, або сама не знає, скільки коштує на ринку праці.
Такі ситуації в моїй практиці приводили до того, що кандидату давали ту суму, яку він називав з самого початку, або взагалі відмовляли в роботі.
Стереотип 4. Хороші посади можна знайти тільки по знайомству
Корисні зв’язки як один з каналів пошуку роботи – все ще працюють. Але бізнес є бізнес, і компанії все ж шукають не “хороших хлопців”, а придатних співробітників. Для пошуку професіоналів вони активно залучають рекрутерів і хедхантерів, використовують сайти пошуку роботи, переглядають бази резюме.
Тому не варто обмежувати себе переконанням, що хороші посади займають тільки “свої”. Розсилайте резюме в компанії і рекрутингові агентства, розміщуйте резюме на сайтах, заведіть і заповніть сторінку на LinkedIn і будьте активним в пошуку роботи.
Стереотип 5. Потрібно показати весь свій досвід в резюме
Ви можете вказати в резюме весь свій досвід і розписати його на п’ять листів, щоб рекрутер побачив в вас різнобічного досвідченої людини. Але підхід не спрацює.
По-перше, тому що роботодавець оцінює ваше резюме на відповідність критеріям вакансії. Це означає, що для нього цінний тільки відповідний досвід, курси та знання. Якщо резюме буде перевантажено інформацією, рекрутеру буде складно знайти в ньому головне для нього.
По-друге, ваше резюме – це документ, який продає. Воно повинно бути адаптоване під інтереси “покупців”.
По-третє, людина не може бути хороша у всьому. Щоб стати експертом, необхідно розвивати свою експертизу в чомусь одному або декількох напрямках. Показуючи весь свій досвід, ви ризикуєте здатися людиною, яка все вміє “по верхах” і ні в чому глибоко не розбирається.
Провальне стажування: 5 типових помилок новачка
Провальне стажування: 5 типових помилок новачка
Ось декілька типових помилок, які роблять стажисти, і поради, як їх не допустити.
Помилка №1. Ставитися до стажування як до тимчасової роботи
Проходження стажування часто не гарантує робоче місце. Однак це вже хороший
старт для побудови вашої професійної репутації. Причому така репутація буде мати
значення, навіть якщо в результаті ви вирішите працювати в іншій сфері. Якщо про
вас будуть говорити як про відповідального та надійного співробітника, це завжди
буде грати вам на користь.
Ще один плюс: якщо ви відмінно пройдете стажування, то зможете додати в своє
резюме контакти колег, які можуть дати вам рекомендацію. Крім того, стажування
дасть можливість напрацювати перші професійні контакти.
Помилка № 2. Не обговорювати питання оплати
Фінансові умови стажування можуть дуже сильно відрізнятися – від
неоплачуваного стажування до повноцінної оплати вашої роботи. Щоб ваші
очікування не були обмануті, краще розібратися в цьому питанні на самому
початку, наприклад, безпосередньо запитавши у HR-а, чи оплачуване це
стажування.
Помилка № 3. Не проявляти ініціативу
Тож, ви поки тільки стажист, але ваші ідеї можуть виявитися свіжими та принести
користь компанії. Можливо, у вас не буде можливості обговорити їх на загальних
зустрічах відділу, але ви завжди можете поділитися ними з вашим безпосереднім
куратором. По-перше, так ви зможете проявити себе, показати свою ініціативність.
По-друге, з великою ймовірністю – отримати професійну оцінку своїх пропозицій.
Помилка № 4. Спізнюватися
Це ще одна сторона несерйозної поведінки. Хоч ви стажист, і навантаження і
вимоги будуть меншими, але в рамках базових правил вас будуть оцінювати так
само, як і звичайного співробітника.
Той факт, що вам не дали ніякого завдання ввечері, не означає, що можна
спізнюватися. Проявіть професіоналізм. Приходьте вчасно та не забувайте
нагадувати про себе. Завдяки цьому під час стажування ви напрацюєте свої перші
кар'єрні досягнення, а не витратите час даремно.
Помилка № 5. Показувати невдоволення занадто простими завданнями
Як стажисту вам, швидше за все, виділять прості завдання. Це очікувано, хоча б
тому, що ніхто поки не знає, на що ви здатні. У такій ситуації не варто всім своїм
виглядом показувати, наскільки ви незадоволені. Завдання здається вам
елементарним? Відмінно. Покажіть, наскільки легко та швидко ви з ним
впораєтеся. Так ви поступово збудуєте позитивний імідж, і вам стануть довіряти
складніші завдання.
Чесність у всьому, або чому не потрібно брехати хоча б собі
Чесність у всьому, або чому не потрібно брехати хоча б собі
Побита стара фраза, точніше якої складно підібрати. Як би ви не намагалися вмовити себе, що вам добре і комфортно, як би не прагнули переконатися в тому, що все робите правильно, якщо це не відповідає дійсності, такі старання будуть марними.
Наприклад, у вас є робота. Не те щоб улюблена, але терпіти можна: кожен день вмовляти себе, що так треба, плекати надію, що в майбутньому буде краще. Ось почнеться зима, стане легше, звільнять старого бухгалтера, і заживемо, піднімуть зарплату, у відпустку поїду … І ось поки ви себе в цьому всьому переконуєте, повз пролітають сотні нових можливостей, які ви просто не помічаєте, так як зайняті самозаспокоєнням і навіюванням.
А чому б не спробувати чесно поглянути в дзеркало і зізнатися, що кожен день ви робите те, що давно перестали любити? Як тільки ви з холодною головою проаналізуєте ситуацію і без притворств і прикрас розберетеся в тому, що заважає вам жити з комфортом, рішення, як все змінити, прийде само собою.
Життя одне
Ох, якби тільки можна було прожити кілька життів! Тут ви кар’єрист, мета якого підкорити весь світ, тут – старанний сім’янин, там – безтурботний мандрівник і так далі. Шкода тільки, що реальність диктує нам зовсім інші правила. Через це ми чавити свої внутрішні бажання на догоду громадській думці, вихованню, рамкам пристойності, список можна продовжувати нескінченно. А якщо ви, не дай бог, живете так, як хочеться, значить, ви безпробудний егоїст, який любить тільки себе.
Звичайно, в ідеалі потрібно постаратися знайти золоту середину. Тому дуже важливо прислухатися до себе.
День у день, працюючи в обстановці, яка вам не подобається, виконуючи завдання, які вам не подобаються, спілкуючись з колегами, яких не розумієте, ви руйнуєте свої надії і мрії. Ви заглушуєте своє Я. І в кінці кінців це виливається в вигорання, страшну втому, стреси, скандали в сім’ї і повне нерозуміння з боку близьких.
Слідуйте за мрією
Ось чому важливо шукати і знаходити баланс в кар’єрі, сім’ю і захоплення. Ось чому ми так часто говоримо про роботу мрії. Саме такою роботою ви повинні займатися. Тієї, без якої життя не здається повноцінної, яка допомагає вам зростати і розвиватися. Непрестижною, непопулярною, незатребуваною, нехай так! Але так буде не завжди. Коли ви хворієте тим, чим займаєтеся, рано чи пізно ваша праця принесе плоди.
Технологічні імперії і корпорації теж починалися з мрії. У медицині саме диваки здійснювали революційні прориви. Тому що, незважаючи ні на що, слідували своєму покликанню, не будували ілюзій, а планомірно і впевнено йшли по обраному шляху.
Чому одні люди досягають успіху, а інші ні
Чому одні люди досягають успіху, а інші ні
філософського каменю для древніх алхіміків. При цьому часто буває так, що
людина повністю викладається на роботі, володіє всіма необхідними якостями
для побудови щасливої сім'ї, але кожного разу залишається осторонь.
Можливо, секрет дійсно існує. Проаналізувавши біографії найуспішніших людей
сучасності, можна зрозуміти, в якому напрямку варто рухатися тим, хто не бажає
залишатися біля підніжжя Олімпу особистого та професійного успіху.
Успішні люди акумулюють знання
Найвідоміший підприємець ХХІ століття Ілон Маск особливої реклами не
потребує. При цьому його головний талант полягає у тому, як віртуозно він вміє
вбирати в себе нову інформацію, шукати варіанти досягнення своїх цілей,
постійно розширювати область знань. Коли він зацікавився космічними
технологіями, тут же поринув у цю сферу, бажаючи дізнатися якомога більше,
зрозуміти принципи роботи космічного устаткування тощо. І чого він домігся
зараз? Вже через декілька років під керівництвом Маска планується запуск
людей на Марс!
А тепер увага. Кожен день мільярдер з ПАР читає по дві книги. І це той, хто
працює по 80 годин на тиждень.
Підсумок – хочете домогтися успіху, читайте, дізнавайтеся нове, відвідуйте різні
тренінги та семінари, не стійте на місці, розширюйте світогляд.
Не відволікаються на незначні дрібниці
При згадці Стіва Джобса, яким ви його уявляєте? Дайте вгадаємо, в чорному
гольфі та синіх джинсах? Чи не в костюмі від «Brioni», ні з годинником за
мільйон доларів і навіть не в супроводі супермоделі ефіопського походження.
Весь зовнішній антураж і пафос – явно не про нього. Зате про нього – гострий
розум, вміння знаходити нестандартні варіанти вирішення питань, лідерський і
організаторський талант, віра у власні сили і в сили своєї команди.
Якщо у вас є мрія, мета, план – дотримуйтеся його. Вірте в успіх своєї справи, не
відволікайтеся на непотрібну мішуру, не дайте миттєвим бажанням збити себе з
обраного шляху. Пам'ятайте, що головне – бути відданим своїй справі, а не моді,
трендам і чужим стереотипам.
Не бояться сміливих ідей
Одним з яскравих прикладів нестандартного мислення є Тоні Шей – засновник
відомого в усьому світі інтернет-магазину «Zappos». Його підхід до бізнесу та
організації робочих процесів став прикладом для сотень тисяч підприємців. Він
не побоявся довіритися своїм інстинктам, вкласти гроші в проект, який багатьом
здавався абсурдним – продавати взуття через Інтернет, запропонувати клієнтам
по-справжньому високий сервіс. А головне – він зумів створити команду, яка й
допомогла йому досягти успіху. Без авторитарного стилю керівництва, жорстких
рамок і заборон. Грунтуючись на цілковитій взаємній довірі та загальній ідеї.
Як це повинно допомогти вам? По-перше, навчіться довіряти людям. Поодинці
йти через терни до зірок завжди складніше. По-друге, навчитеся довіряти собі –
не всі божевільні ідеї такі вже й божевільні.
А що роблять неуспішні люди?
– Кидають розпочату справу на півдорозі.
– Постійно сумніваються в собі й оточуючих.
– Шукають винних.
– Бояться ризикувати.
– Не хочуть вчитися нічому новому.
– Не стежать за розвитком технологій.
– Скаржаться на життя і несправедливість.
Насправді список можна продовжити, але навіщо говорити про те, чого робити
не потрібно, якщо у вас вже є правильні орієнтири.
Що означає ідеальне робоче місце для українців
Що означає «ідеальне робоче місце» для українців?
Українці по-різному організовують свій робочий простір. Згідно з даними опитування Міжнародного кадрового порталу hh.ua, двоє з десяти хотіли б мати власний комфортабельний кабінет, а 7% подобається працювати вдома.
Більше половини «білих комірців» повідомляють, що їм найкраще підійшов би облаштований офіс з необхідною технікою та зручними меблями. Разом з тим кожен п’ятий вказав, що для відчуття комфорту на робочому місці важливо мати свій окремий кабінет. 9% респондентів повідомляють, що для ідеального робочого місця їм вистачить комп’ютера та доступу до Інтернету.
Тільки 7% опитаних стверджують, що їм подобається працювати виключно вдома, де можна облаштувати своє робоче місце, повністю покладаючись на власні потреби, бажання або навіть настрій. І хоча розвиток інтернет-технологій, глобалізація ринку праці та можливість наймати персонал у режимі «онлайн» привели до зростання популярності віддаленої роботи, українці поки не готові масово переходити на подібний формат роботи. Робота з дому не може дати живого спілкування та можливості переймати досвід колег.
На питання про те, які умови повинні бути в офісі, щоб співробітники відчували себе комфортно, більшість респондентів вказують, що компанії вкрай важливо мати хорошу систему кондиціонування – це буде сприяти циркуляції свіжого та вологого повітря в приміщенні. Кожен другий опитаний зазначив, що йому, щоб відчувати себе комфортно, необхідно мати зручне крісло та стіл – роботодавець повинен закупити меблі ще до того, як наймати співробітника. Також серед важливих складових комфорту згадуються наявність сучасної технологічної комп’ютерної техніки та хороше освітлення. Кожен восьмий респондент виділив важливість наявності в офісі зони для релаксу та відсутність відеоспостереження.
Вимоги щодо наявності кухні, безкоштовних обідів або безкоштовної кави для українців не є першочерговими.
Дані були отримані в результаті опитування, проведеного Дослідницьким центром Міжнародного кадрового порталу hh.ua в березні 2017 року. В опитуванні взяли участь 856 респондентів з усієї України.
Як провести вихідні з користю для кар'єри
Як провести вихідні з користю для кар’єри
Ось приклади того, як корисною діяльністю заповнити свої суботи та неділі.
1. Будуйте особистий професійний бренд
Працівник може працювати в компанії 15 років, багато чого зробити для її процвітання, виконувати свої обов’язки на відмінно. Але якщо про нього і його досягнення ніхто не знає за межами організації, то він просто рядовий співробітник. А ось ім’я людини, у якої є професійний бренд, стає «торговою маркою». І це дуже вигідно.
Професійний бренд – це популярність фахівця в професійних колах на ринку праці регіону, країни та світу, яку він заслужив завдяки своїм цінним навичкам, індивідуальності, вмінню правильно себе подати.
Експертну думку такого працівника поважають, рекрутери полюють за ним, а не навпаки, роботодавці запрошують взяти участь у цікавих проектах. Його цінність зростає, як і рівень доходу.
Щоб сформувати особистий бренд, потрібен час і дії. Якщо по буднях ви зайняті, то на вихідних:
-
пишіть статті, пов’язані з вашою професійною діяльністю;
-
створіть блог, сайт або ведіть сторінку в соціальних мережах, де ви будете висловлювати свою експертну думку;
-
відвідуйте семінари, тренінги, виставки та інші галузеві заходи вихідного дня;
-
спілкуйтеся з корисними, цікавими людьми, заводьте нові знайомства4
-
будуйте особистий бренд, і ваше ім’я буде працювати на вас.
2. Розвивайти автономні проекти
Напевно у вас є хобі або нереалізовані ідеї, які хочеться втілити в життя. Але за роботою на них не залишається часу. Приділіть увагу цим проектам на вихідних. Займіться тим, що цікаво і що принесе вам задоволення на вихідних на декілька годин. Переключення уваги позитивно позначиться і на вашій ефективності на основному місці роботи.
3. Дізнавайтеся і вивчайте нове
Кожен день у світі відбувається багато цікавих подій і відкриттів, за якими неможливо встежити. Так що там говорити, іноді нам не вистачає часу на повноцінний обід, не те щоб почитати цікаву статтю або книгу, послухати подкаст, подивитися відео.
Виділіть на вихідних декілька годин для того, щоб все ж прочитати збережені в закладках браузера статті або книгу, яка вже місяць припадає пилом на полиці, сходіть на лекцію або тематичний семінар. Самонавчання і знайомство з досвідом інших фахівців не тільки дають нові знання, а й мотивують, надихають на нові звершення.
4. Плануйте
У понеділок вранці на роботі на вас може обрушитися лавина хаосу: зустрічі, переговори, дедлайни… Тут вже не до особистого планування. У спокійній обстановці вихідного дня зробити це набагато простіше. Не поспішаючи розставити речі на свої місця, подумати, визначити пріоритети, що треба зробити й до чого бути готовим. Для обдумування планів вистачить півгодини, але ви зустрінете новий робочий тиждень у всеозброєнні. Коли цілі ясні, то діяти й досягати успіху буде набагато легше.
Звичайно, у вихідні потрібно виспатися, навести порядок у домі, сходити в кіно, але не менш важливо використати цей час для просування кар’єри. Адже ви працюєте над собою, а це потрібна та корисна робота.
5 книг, які рекрутери радять прочитати навіть тим, хто не шукає роботу
5 книг, які рекрутери радять прочитати навіть тим, хто не шукає роботу
Спочатку той факт, що сучасні HR-менеджери рекомендують книгу грецького філософа, здається трохи дивним, але виконавчий директор рекрутингової компанії Dave Partners Дейв Карвахал впевнений, що в ній містяться ідеї, корисні навіть в умовах нашої реальності. Дейв вважає, що ідеї, описані в книзі і закликають, перш за все, контролювати самого себе, особливо актуальні в століття цифрових технологій.
«Переломний момент: як незначні зміни призводять до глобальних змін»
Ця книга Малкольма Гладуелл розповідає про мистецтво комунікацій з покупцями, які допомагають одним товарам активно продаватися, поки інші припадають пилом на полицях. У цьому виданні не варто шукати порад з працевлаштування. Зате в ньому є багато цікавих фактів про те, як поширюється інформація. Подібні знання можна застосовувати в будь-яких сферах.
«Надзвичайна власність: як морські піхотинці США перемагають і виграють»
За словами Дейва Карахвала, ця книга розповідає про відповідальність і її проявах в самих різних сферах нашого життя – від бізнесу до особистих питань. Крім того, вона на конкретних прикладах розповідає про те, як вище командування піхоти США, що служило в Іраку, приймав рішення, від яких залежало дуже багато.
“Зміцнення роботів: технологія і загроза майбутньої безробіття”
Автор книги – футуролог Мартін Форд. Він розповідає про те, як буде розвиватися ринок праці в умовах появи на ньому роботів. У майбутньому збільшення кількості пристроїв з штучним інтелектом виросте і змусить людей перекваліфікуватися, розвиватися, отримувати нові навички і т.д.
«Продавець взуття. Історія компанії Nike, розказана її засновником »
Надихаюча книга для тих, хто хоче дізнатися, як початківець стартапу зміг перетворитися в одного з найбільших корпоративних гігантів світу.
Вісім якостей від яких залежить ваша кар'єра
Вісім якостей, від яких залежить ваша кар’єра: поради успішного СEO і триатлета
Корисні якості
1. Уміння аналізувати себе
Така практика допомагає розкрити свої резерви та зрозуміти можливості, перейти від мотивів до цілей, а згодом – до планування та дій. При цьому краще починати аналіз із невеликих проміжків часу: підсумки дня, огляд тижня, а потім – місяця. Короткий період проаналізувати легше, плюс – можна оперативно коригувати свої дії. Крім того, напрацьована схема оцінки дозволить зробити аналітику більш значних сфер життя і кар’єри.
В Інтернеті є маса переліків питань, які допоможуть критично подивитися на свої дії. Прикладами таких питань можуть бути:
– Що у мене відбувалося сьогодні/на цьому тижні?
– Як це співвідноситься з тими планами, які були на початку?
– Наблизився я до своїх цілей?
– Що вийшло, а що ні? Чому не вийшло, і як мені врахувати це в майбутньому?
– Які висновки я можу зробити для себе, щоб бути ефективнішим?
– Де я найбільш чітко зміг проявити свої якості або потенціал?
Також експерт пропонує два способи оцінки себе. Перший – погляд з боку. Необхідно вибрати людей, які бачили вас у роботі та можуть відверто та чесно висловити свою думку. Запитайте їх про те, які якості є вашою перевагою, а які – слабкими сторонами. Будьте впевнені, що ви відкриєте багато нового для себе.
Другий спосіб – більш довготривалий, але вдалий тому, що дозволяє визначити для себе ефективні моделі поведінки. Таку оцінку пропонує Девід Майстер – американський письменник, фахівець у галузі управління компаніями, які надають професійні послуги. Він називає такий підхід «feedback analysis»: кожен раз, коли ви приймаєте важливе рішення – запишіть, які очікувані результати, і через 9-12 місяців поверніться і подивіться назад.
«Ми часто приймаємо важливі рішення, але при цьому не повертаємося до цього моменту через якийсь час. Тому через 9 місяців важливо подивитися, що вийшло, а що ні. Швидше за все, людина побачить певні сценарії і схеми своєї поведінки. Наприклад: «Я схильний недооцінювати кількість часу, який у мене йде на великі проекти» або «Я схильний не доводити розпочате до кінця». Тому запитайте себе: «Які з цих рішень привели до результатів, на які я розраховував, а які ні і чому?». Це допоможе визначити дієві схеми поведінки».
2. Здатність розставляти пріоритети
Вона допомагає швидше просуватися до власних цілей, тому що найважливіші справи будуть виконуватися в першу чергу.
Принцип Ейзенхауера допоможе розставити ваші завдання в порядку пріоритетності. Для цього необхідно розподілити кожну справу в одну з чотирьох груп: важливе та термінове; не важливе, але термінове; важливе, але не термінове; не важливе і не термінове. Так ви відділяєте дійсно необхідні завдання від непотрібних.
Пам’ятайте: параметр «важливе» завжди стоїть перед «терміновим». Важливі справи наближають вас до поставленої мети, але вони не обов’язково є терміновими. Здатність перебувати більшу частину свого часу в квадраті «важливо, але не терміново» позбавить вас від диктатури справ, які відволікають від головного, але не є при цьому ключем до намічених цілей.
Щоб розвинути в собі здатність фокусуватися на головному, досить регулярно запитувати себе на початку дня: «Які три головні завдання на сьогодні?» або «Якби мені потрібно було зробити всього три завдання до кінця дня, то що мені треба виконати, щоб я був задоволений собою?». Завдяки цьому простому питанню ви навчитеся виділяти найбільш важливі речі для того, щоб рухатися вперед, до цілей. Ще одне питання допоможе вам бачити перспективу кожної своєї дії: «Що буде після того, як я виконаю це завдання, як це мене просуне вперед?».
«У звичайного офісного працівника завжди знайдеться декілька десятків завдань, які він може виконувати в той чи інший момент. Питання по трьох завданнях – це своєрідний крок назад у плануванні, щоб подивитися з більш високою перспективою на свої справи та перейти від просто зайнятості до продуктивності. Зайнятість і продуктивність – це різні речі».
3. Уміння прислухатися до людей
Мало є занять, де нам не доводилося б говорити з клієнтами, з співробітниками, з колегами або начальником. І чим вище людина піднімається, тим важливіша здатність спілкуватися, розуміти інших людей, а не тільки бути хорошим професіоналом у своїй галузі.
«Чим вище людина просувається по кар’єрних сходинках, тим менше вона витрачає час на те, щоб робити роботу, яка вказана в його дипломі або сертифікаті.
Важливо розділяти управлінські якості та навички. Навички: як проводити нараду, як ставити завдання співробітнику, в якій формі давати зворотний зв’язок. А ось вміння прислухатися до людей, емпатія, емоційний інтелект, уміння спілкуватися, презентувати свої ідеї – це вже управлінські якості. На щастя, їх можна тренувати на курсах акторської майстерності, тренінгах з емоційного інтелекту тощо».
4. Загальна ерудиція
Багаж знань з різних сфер сприяє розвитку креативності: ерудована людина швидше генерує ідеї, здатна виявляти нестандартність мислення і вирішувати проблеми не інтуїтивно, а завдяки аналізу та синтезу.
«Креативність – це здатність взяти дві речі, які не пов’язані між собою, і знайти між ними взаємозв’язок. Добре, якщо набір наших знань, якими ми оперуємо, буде досить великим. Керувати цією величиною можна з допомогою ерудованості. Читання і спілкування з освіченими людьми допоможуть її розвинути».
5. Уміння вирішувати конфліктні ситуації
Переконливе реагування і своєчасне вирішення проблемної ситуації – можливість уникнути втрат у колективі та попередити збільшення розбіжностей. Вміння не уникати зіткнення, а саме регулювати його, відкриє перед вами нові перспективи: будь-які відносини, випробувані сварками, стають ще міцнішими.
«Уміння вирішувати конфліктні ситуації особливо необхідно зараз, попри велику кількість соціальних мереж і можливості прокоментувати кого завгодно. Важливо вчасно згладити конфлікт з колегами та клієнтом».
6. Ініціативність
Ініціативність – це здатність до самостійної діяльності, дія без поштовхів ззовні та постановка завдань самому собі. Такий співробітник цінується за схильність виходити за рамки запропонованого, сміливість, допитливість. Ініціативність поряд з ентузіазмом покращує якість життя, допомагає проявити себе у творчості та доповнює інші таланти.
«Ініціативність знаходиться поруч з бажанням рухатися вперед і прагненням до нового. А прагнення до нового, в свою чергу, – це бажання знаходити нові способи вирішення стандартних завдань, що дуже важливо для успіху».
Шкідливі якості
7. Відсутність бажання допомагати іншим
Людині, яка не відчуває у собі готовність підказати, поділитися досвідом, буде складно домогтися успіху, оскільки вся наша діяльність пов’язана з суспільством і оточуючими. Крім того, допомога іншим дуже часто означає допомогу самому собі. Можливо, завдяки своїй поведінці ви отримаєте нового клієнта або можливість попрацювати над новими цікавими завданнями. Мотивацією для допомоги та розвитку бажання допомагати іншим може служити установка – «Я зараз це роблю тому, що розвиваюся як професіонал і фахівець».
«Я вірю, що ми живемо в економіці, в якій ділити або допомагати вкрай важливо. Більше того, вміння бачити потреби не менш важливо, тому що сенс будь-якого бізнесу – вміти створювати ресурси та знаходити щось, де люди потребують допомоги, підтримки».
Але я не хочу, щоб бажання допомагати іншим розумілося тільки як волонтерство або робота безкоштовно. Допомагати іншим можна й за гроші. Наприклад, автослюсар не працює безкоштовно, він бере гроші за свою роботу, але при цьому він допомагає мені вирішити проблеми догляду за машиною.
8. Пасивне ставлення до своєї кар’єри
Пасивне ставлення, як у житті, так і в кар’єрі – це відмова від вибору. Прагнення відсидітися осторонь і не втручатися в хід подій тільки шкодить розвитку. Рано чи пізно безініціативність помітять, і виникне питання про корисність людини для компанії. Тому подумайте про власні цілі й про те, чому вони залишаються цілями, а не виконаними завданнями. Згадайте всі свої виправдання: втома, відсутність часу тощо.
«Конкуренція стає все вище. За інших рівних умов людина, яка хоче кудись рухатися, знаходиться в більш виграшному положенні, тому у нього є можливість вибору – проектів, клієнтів, професії тощо.
Також для руху вперед важливо розрізняти лінь і втому. Втома – це коли ви повертаєтеся додому, падаєте на диван і у вас немає сил робити більше нічого. Лінь – це коли є інші завдання, які можна було б робити, але ви замість них вибираєте щось інше».
5 запитань для себе перед тим, як шукати роботу
Задайте собі ці 5 запитань перед тим, як шукати роботу
1. Скільки часу я готовий присвячувати роботі?
8-годинний робочий день – далеко не єдиний варіант вашого розкладу. Якщо ви не готові третину життя провести в офісі або біля верстата, розгляньте пропозиції з можливістю віддаленої роботи. Також на ринку праці зустрічаються варіанти з «плаваючим графіком», неповним робочим днем тощо.
2. Ким я бачу себе через 5 років?
Банальне запитання, на яке, до речі, далеко не всі можуть відповісти. Жити сьогоднішнім днем – це добре, але варто все ж враховувати, що покладатися на удачу не дуже розумно. У вас завжди повинен бути певний план. Якщо ви мрієте через декілька років відкрити власний ресторан, то явно не варто витрачати час на роботу, ніяк не пов’язану з продажами та кулінарією.
3. На яку мінімальну зарплату погоджуватися?
Страх не бути оціненим криється в кожному з нас. Деякі хвилюються через нестачу досвіду, інші боятися, що наявність 3-х дітей знизить шанси на отримання хорошої посади. Все це заважає реально оцінити свої можливості. Але якщо вам насправді бракує кваліфікації – не варто вимагати занадто багато. Погодьтеся на пропонований рівень зарплати, щоб здобути знання і набратися досвіду, а потім можна розраховувати на підвищення.
4. Чи легко я «увіллюся» в колектив?
У кожній компанії є свої правила, корпоративна культура, погляди на організацію робочого процесу. Якщо ви вже почали пошуки, постарайтеся ще на співбесіді дізнатися якомога більше про внутрішній статут підприємства. А потім ретельно зважте, чи підходить вам такий варіант.
5. Чи подобається мені те, що роблю?
Це запитання часто не беруть до уваги. Якщо посада солідна, зарплата висока, компанія відома, та ще й недалеко від будинку – це просто ідеальний варіант. Але в підсумку з часом ви розумієте, що займаєте чуже місце, а компанія просто тисне на вас своєю публічністю. Через незадоволеність у професійному житті починаються проблеми і в особистому, і в підсумку – «глухий кут».
Щоб не опинитися в цьому «глухому куті», прислухайтеся до свого серця. Якщо ж хобі вдається перетворити в роботу, ви отримуєте рецепт справжнього професійного щастя.
6 помилок при пошуку роботи
6 помилок при пошуку роботи
1. «Резюме – не головне»
Резюме – перший елемент в пазлі працевлаштування. За допомогою цього документа керівник компанії або рекрутер заочно знайомляться з кандидатом на вакансію, його досвідом і кваліфікацією. Вказані тут і контакти для зв’язку з претендентом. Без цих важливих вихідних даних навіть запрошення на співбесіду не одержати. Виходить резюме все-таки головне?
Можливо, вам вдасться працевлаштуватися без резюме, але зазвичай така робота не вимагає високої кваліфікації, особливих навичок, досвіду. Хоча і в цьому випадку роботодавець може зажадати резюме – сучасний рекрутинг він такий.
Тому якщо у вас до сих пір немає резюме, напишіть його. Наповніть максимально корисною інформацією про вас як фахівця, опишіть професійний досвід, оперуючи цифрами і фактами. Не забудьте вказати контакти і перевірити текст на відсутність помилок. Якщо ви давно написали резюме, то просто поновіть інформацію.
2. «Моя вакансія сама мене знайде»
Це підхід здобувачів, які шукають роботу пасивно, тобто розміщують резюме на сайті з працевлаштування або в газеті і чекають дзвінків від самого кращого роботодавця в світі. При такому підході події розвиваються по сумного сценарію: триває тиждень, місяць, півроку, але заповітну пропозицію так і не надходить.
Вичікувальна позиція явно програшна. На ринку праці виграє активний шукач, який не чекає, а діє сам, він стукає і йому обов’язково відкривають.
Щоб знайти роботу швидше, використовуйте більше джерел та способів пошуку: інтернет, спеціалізовані видання, соціальні мережі, кадрові агентства. Розсилайте резюме, докладайте супровідні листи, дзвоніть роботодавцям.
3. «Немає сенсу писати супровідні листи, їх ніхто не читає»
Здобувачі рідко пишуть супровідні листи, вважаючи, що їх не читають. Це не зовсім так. Все частіше в описі вакансії зустрічаються побажання роботодавців: «Напишіть короткий супровідний / мотиваційний лист, чому ви хочете працювати в нашій компанії, і чим привернула ця позиція. Без листи резюме не розглядаємо ».
Пишіть супровідний лист незалежно від того, є така вимога в описі вакансії чи ні. Адже це відмінний спосіб проявити свою зацікавленість в посаді, налагодити контакт з потенційним роботодавцем, переконати його запросити вас на співбесіду.
4. «До співбесіди готуватися не потрібно»
Можливо, цей підхід працює у тих претендентів, які впевнені в собі, навчені досвідом і наділені ораторським талантом. Мовляв, на місці зорієнтуюся, що говорити. Але навіть їм необхідна мінімальна підготовка: вивчити інформацію про компанію, співвіднести вимоги вакансії зі своїми можливостями і т.д.
Але часто ці елементарні речі кандидати ігнорують і «на місці» впадають в ступор від поширених питань рекрутерів. Крім того, багато хто переконаний, що ці питання – несусвітня дурість, їх ніхто не повинен ставити.
Їх дійсно можуть не поставити, все залежить від сфери вашої зайнятості. Але пам’ятайте, підготовка до співбесіди значно збільшує шанси отримати бажану роботу. Вивчіть, які питання з великою ймовірністю ви почуєте від роботодавця, і підготуйте відповіді.
5. «Тестове завдання – обман»
Багато претендентів відмовляються виконувати тестові завдання. Кандидати вважають, що роботодавці таким способом наживаються на їх безкоштовному праці, а не тестують на профпридатність. Звичайно, і це трапляється, але бачити в кожному реченні підступ неправильно і відмовлятися від виконання тестового немає сенсу.
Погодившись на «пробу пера», ви дізнаєтеся, які завдання доведеться вирішувати в майбутньому, оцініть, наскільки комфортно діяти в заданому напрямку.
Але перш ніж приступити до виконання тестового завдання, досліджуйте надійність компанії, від якої виходить пропозицію.
6. «Випробувальний термін? Ніколи! »
Випробувальний термін оповитий такими ж страшилками, як і тестове завдання: зарплату платити не будуть, звільнять, як тільки закінчиться випробувальний період …
Можливий і такий варіант, якщо ви попалися на вакансію-обманку. У самому ж випробувальному терміні немає нічого поганого. Навпаки. Співробітник за цей період робить висновки про компанії в цілому, своєї посади, обов’язки, заробітну плату, колективі і керівництві.
Щоб не стати жертвою обманних схем, всі фінансові питання, в тому числі, пов’язані з випробувальним періодом, потрібно з’ясувати ще на співбесіді.
Резюме українською: позбавляємося помилок
Резюме українською: позбавляємося помилок
Більша частина резюме на Work.ua написана російською мовою. Та все частіше кандидати складають його українською. Але ж немає різниці, якою мовою описувати освіту, досвід чи навички. Правило єдине — резюме має бути містким, без граматичних, орфографічних і стилістичних помилок. Лише тоді вам вдасться справити позитивне враження на потенційного працедавця. Проте ми проаналізували близько 100 «професійних візиток», написаних українською мовою, і виявили, що не всі претенденти на роботу дотримуються цього принципу.
Пропонуємо вам ознайомитися з найтиповішими помилками, дізнатися про правильне написання та вживання певних слів, прибрати усі неточності й описки зі свого резюме.
Чому ВНЗ або виш, а не вуз?
Неправильно:Закінчив вуз у 1999 році.
Правильно:Закінчив виш.
В українській мові відсутнє слово учоба, тому мовознавці радять уникати штучного прикметника учбовий. Правильно сказати навчальний — вищий навчальний заклад (ВНЗ).
До речі, нині в усному мовленні завойовує позиції слово виш — від скорочення вища школа, і впевнено витісняє абревіатуру вуз.
Здобувати, отримувати, набувати
Неправильно:У 2012 році отримав вищу освіту.
Правильно:Здобув вищу освіту, отримав диплом бакалавра, набув досвіду.
Люди отримують чи одержують атестат, диплом, коли успішно закінчують школу або університет. Освіту ж здобувають, а от досвід, знання, вигляд, чинність тощо — набувають.
На протязі чи протягом?
Неправильно:На протязі навчання отримував стипендію.
Правильно:Протягом двох років очолював фінансовий департамент.
Вживання словосполучення на протязі, якщо кажуть про проміжок часу, є помилковим. Адже протяг — це струмінь повітря, що продуває крізь щілини, відчинені двері чи вікна (рос. — сквозняк). Говорячи про час, правильно сказати протягом або впродовж.
Участь беруть, а не приймають
Неправильно:Приймав участь у відкритті магазину компанії «Ікс» у місті Херсон.
Правильно:Брав участь у реалізації проекту.
Це треба запам’ятати: участь беруть! А приймати можна партію товару чи пологи.
Люби́й, самий
Неправильно:Розгляну любі пропозиції щодо роботи. — Працював із самими більшими імпортерами.
Правильно:Можна телефонувати у будь-який час. — Співпрацював з найбільшим українським банком.
Лю́бий — означає милий, а вживання цього слова у значенні будь-який є росіянізмом. Також в українській мові для вираження найвищого ступеня порівняння не використовують слово самий. Ми кажемо і пишемо: найбільший, найдорожчий, найдешевший.
По чи за?
Неправильно:Шукаю роботу по спеціальності.
Правильно: У 2012 році отримала ступінь магістра за спеціальністю «Геологія».
Коли хочемо вказати на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія, то вживаємо словосполучення за моделлю прийменник за + спеціальність в орудному відмінку. Наприклад, працювати за спеціальністю, шукати роботу за спеціальністю.
Взагалі, на відміну від російської, в українській мові прийменник по вживається рідше і може відповідати у (поїхати у справах), за (шукати за алфавітом), з (завуч з виховної роботи) або ж взагалі можна сказати без прийменника (комітет захисту прав споживачів).
Торгівельний, торговельний, торговий?
Неправильно:Працював у торгівельно-роздрібній мережі.
Правильно: Отримав посаду касира у торговельному центрі.
В українській мові немає слова торгівельний, лише — торговельний або торговий (слова-синоніми).
Діючий, а може чинний?
Неправильно:Знаю діюче законодавство.
Правильно:Орієнтуюся у чинних законодавчих актах.
Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови. Краще замінити діючий на один з варіантів: чинний — який діє за певних умов, має юридичну силу (чинний мер); дієвий — здатний активно діяти або впливати на щось (дієвий засіб); дійовий — стосується персонажів, героїв драматичного твору.
Замісник чи заступник?
Неправильно:Обіймав посаду замісника начальника управління.
Правильно:Призначений на посаду заступника голови сільради.
Замініть іменник замісник, якщо мова йде про особу, що заміщає якого-небудь керівника, на правильний варіант заступник.
За кордоном чи закордоном?
Неправильно:Протягом 5 місяців працювала закордоном.
Правильно:Працювала за кордоном прибиральницею.
Закордон — іноземні країни, чужі землі. За кордон — за межами своєї країни. І не варто плутати ці поняття.
Не варто забувати про апостроф…
Неправильно:Маю навички роботи з компютером.
Правильно:Виконував обов’язки заступника.
Апостроф в українській мові вживається перед літерами я, ю, є, ї після твердих приголосних.
…і милозвучність
Неправильно:Готовий працювати в вашій компанії.
Правильно:Готовий працювати у вашій компанії.
Українська мова уникає складного для вимови нагромадження звуків, аби зробити сприймання тексту легшим і для слуху, і для зору. Це і називається милозвучністю.
Для усунення збігів голосних і приголосних наша мова має спеціальні фонетичні засоби. Наприклад, чергування звуків у-в,і-й, прийменників з, із, зі,у, в, уві, закінчень -сь, -ся.
Психологічне айкідо: 20 життєвих порад від психолога Михайла Литвака
Психологічне айкідо: 20 життєвих порад від психолога Михайла Литвака
Всі ми день у день піддаємося агресивному спротиву середовища – будь це робота, де доводиться маневрувати між обсягами роботи та колективом, або вдома, де у кожного з домочадців своє життя, хвилювання та емоції, і в родині це так чи інакше задає тон. Довгий час Михайло Литвак працював з пацієнтами, що страждають від різних неврозів. Він лікував медикаментозно депресії і розлади, але результати своєї роботи його самого не вражали. Він заглибився в нові методи, які й самостійно, і зі своїми вчителями, розробляв і застосовував на практиці. Аутогенні тренування і гіпноз, нові методики – і він домігся приголомшливих результатів. Неврози мають коріння тільки в тих сферах, які для людини важливі: це будинок і робота. Тому і, занурившись у глибоку сферу людських відносин і почуттів, він прийшов до методу психологічного айкідо– того, що допомагає навчити себе протистояти будням. Головна мета цієї концепції – навчитися розбиратися в людях і в собі.
Ці 20 цікавих життєвих порад допоможуть зорієнтуватися в житті
-
Ніхто нікого не кидає, просто хтось іде вперед. Той, хто відстав, вважає, що його кинули.
-
Гризи граніт науки, а не горлянку своєму ближньому, якщо вже хочеться щось гризти.
-
Депресія для того і дана людині, щоб подумати про себе.
-
Якщо людина нічого доброго не може сказати про себе, а сказати хочеться, він починає говорити погане про інших.
-
Якщо ви добре думаєте про себе, навіщо ж вам потрібно, щоб ще хтось добре думав про вас.
-
Роби, що хочеш, і не питай дозволів. Раптом відмовлять.
-
Краще спілкуватися з гарною книгою, ніж з порожньою людиною.
-
Здатність любити та добре переносити самотність – показник духовної зрілості. Все найкраще ми робимо, коли знаходимося на самоті.
-
Я не знаю шляху до успіху. Але я знаю шлях до невдачі – це бажання сподобатися всім.
-
Ні логіці, є вміння або невміння грамотно мислити.
-
Хочеш взнати свого головного ворога? Поглянь у дзеркало. Впорайся з ним – решта вирішиться.
-
З друзями спілкуватися приємно, а з ворогами – корисно.
-
Є лише одна поважна причина розриву відносин і звільнення з роботи – неможливість особистісного зростання в умовах, які склалися.
-
Незріла особистість часто знає, але не вміє. Зріла не тільки знає, а й уміє. Тому незріла особистість критикує, а зріла робить.
-
Поділися радістю і з друзями, і з ворогами. Друг порадіє, ворог засмутиться.
-
Не женися за щастям, а знайди те місце, де воно існує. І щастя саме тебе знайде. Можу підказати те місце, де водиться твоє щастя, – це ти сам. А шлях до нього – максимальний розвиток всіх своїх здібностей.
-
Щастя – це «побічний продукт» правильно організованої діяльності.
-
Якщо ти комусь хочеш щось довести – значить, ти живеш заради того, кому хочеш це довести. Якщо ти живеш заради себе, то тоді немає необхідності комусь щось доводити.
-
Мрії – це голоси наших здібностей. Ось я не мрію співати в опері. Немає ні голосу, ні слуху. А якби мріяв, то, отже, цю мрію «підігрівали» б мої здібності. Отже, спробував би потрапити в оперу. Просто потрібно подумати, як цю мрію здійснити. Тут головне – не поспішати, тоді вийде досить швидко. Добре, коли людина може про себе сказати наступне: «Я тільки тим і займаюся, що намагаюся здійснити свої мрії».
-
Досягни успіху – пройдуть образи.
Чи варто брати на роботу студента
Чи варто брати на роботу студента
Перед багатьма роботодавцями щодня встає питання: чи варто брати на роботу студента? Що компанія виграє з його появою, а що може втратити? У нашій сьогоднішній статті ми відповімо на ці питання.
Аргументи за
- З «чистого аркуша» легше зробити «свого» фахівця
Кожна людина свідомо чи ні тягне за собою на нове місце роботи професійний бекграунд: робочі звички, норми і правила, які панували на її минулому місці роботи, і так далі.
Наприклад, людині, який кілька років пропрацювала в організації, де був чітко регламентований робочий день, важко підлаштуватися під вільний графік і організувати свій день так, щоб встигнути все заплановане. Або, якщо на попередньому місці роботи не заохочували ініціативу, якщо людина звикла працювати з думкою «не думай, просто роби те, що говорять», їй буде складно перший час перейнятися атмосферою вільної творчості і навчитися втілювати свої ідеї в життя.
Трапляються і кадри з бойовим настроєм, від яких часто можна почути фрази на кшталт «А ось на моєму минулому місці роботи…», «А ми це робили зовсім по-іншому…».
Без сумнівів, зробити з студента дійсно «свого» фахівця набагато легше, ніж переучувати працівника, який вже відбувся, зі своїми сформованими професійними поглядами.
- Студент – джерело нових ідей
На що схожі будні середньостатистичної людини, яка присвячує роботі 8 годин на день? Правильно: дім – робота – дім – побут – побут – побут. Якщо ви живете в мегаполісі, то додайте до цього шалено довгі переміщення з дому на роботу і назад, після яких залишається тільки одне бажання – лягти спати і не прокидатися подовше.
Життя студента проходить за іншим графіком. Навчання, постійне спілкування з однолітками, конференції, виставки, відвідування інших майданчиків, на яких можна познайомитися з багатьма професіоналами своєї справи і почерпнути безліч ідей. Оскільки лише деякі студенти заводять сім’ї під час навчання, то варто зауважити, що і в побуті вони загрузли не так глибоко, як їхні старші колеги.
Студенти легкі на підйом, їм меншою мірою притаманні консервативні погляди, в них ще сильна та дитяча жага життя і цікавість до всього нового і досі невідомого.
- Працевлаштувати студента вигідно
Якщо ви працевлаштуєте студента денної форми навчання, він зможе приділяти роботі в кращому випадку чотири години на день, тобто буде претендувати на половину ставки.
Навіть якщо ви візьмете на роботу студента-заочника або вечірника, то все одно у нього будуть сесії, навчальні збори та інші зустрічі, які рано чи пізно почнуть красти час у робочого дня.
Дані обставини впливають на оплату праці: студент не може претендувати на повноцінну заробітну плату, оскільки не має можливості працювати фултайм.
- Додатково
Якщо ви створюєте який-небудь продукт, основною цільовою аудиторією якого є якраз молоді люди, то студент в штаті – відмінна можливість краще зрозуміти своїх покупців, їх потреби і спосіб життя.
Працевлаштувавши студента, ви сміливо зможете додати у свій список добрих справ ще одну, адже ви допоможете молодій людині вийти із замкнутого кола «не можу знайти роботу, тому що немає досвіду; не можу отримати досвід, тому що не беруть на роботу».
Аргументи проти
- Відсутність практичного досвіду
Те, що на початку статті позначалося як плюс, під іншим кутом можна розглянути і як мінус. І мова тут йде не тільки про те, що студенту буде складніше виконувати свої безпосередні робочі обов’язки. Для нього буде в новинку абсолютно все. Наприклад, йому буде складно взяти до уваги той факт, що запізнення на 16 хвилин, яке в університеті досить зам’яти звичайним вибаченням і наспіх вигаданою відмазкою, на роботі може загрожувати дисциплінарним стягненням.
- Висока ймовірність зриву дедлайнів
Студенти бувають різними. Хтось – за класичним варіантом – вчиться і підробляє, а хтось – працює і трохи вчиться. Якщо вам трапився студент-класик, для якого навчання пріоритетніше за роботи, то зриву термінів і робочих завдань, виконаних абияк, вам, ймовірно, не уникнути.
- Відрядження будуть малоймовірними
Середньостатистичний співробітник сприймає відрядження як різновид відпустки: можна і обстановку змінити, і світ подивитися, і відпочити від звичної рутини. Для студента все не настільки райдужно, особливо якщо ви хочете відправити його у відрядження у навчальний час: це і пропуск занять, і неминучі проблеми з викладачами та успішністю.
Ми розглянули плюси і мінуси студента в штаті, ну а вибір, звичайно ж, завжди залишається за вами. При ухваленні рішення необхідно враховувати специфіку вашої організації. Чи необхідно співробітнику присутнім на робочому місці 8 годин на день або ж є можливість працювати за відносно вільним графіком? Наскільки часто необхідно відправлятися у відрядження і на різні зустрічі поза офісом? І так далі.